вівторок, 1 травня 2012 р.

Автобуси і робота

Калініхта!

Сьогодні був досить насичений день. Не встигли ми злізти з ліжка і подумати, щоби-то пожувати з грецьких харчів, які вдалося роздобути напередодні, як прийшов нас провідати наш друг Михайло, майже Міхаліс. Розповів нам різної важливої, корисної або не дуже інфи і повів голову сімейства показувати головні точки поблизу: автобусну зупинку, супермаркет, базарчик з овочами, церкву. А по дорозі розповів особливості критської автобусної системи.

А критська транспортна система особлива. Принаймні раніше ми нічого подібного не чули:) Суть в тому, що номери на автобусах позначають не маршрути, а кінцеву точку. Наприклад, 1 - це аеропорт, 2 - це Кноссос, 11 - не буду брехати, але вроді госпіталь, і т.д. Тобто з різних кінців міста можуть йти хоч десять автобусів номер 2, але всі вони будуть їхати по різних маршрутах. Або ж той самий автобус може міняти номер, починаючи з якоїсь точки. Або ж водій може забути поміняти номер, що ми сьогодні мали змогу спостерігати:)

Саме місто ділиться на дві зони - А і Б. Зона А - це головна частина міста (центр в тому числі), зона Б - більше околиці. Тому є два основні типи квитків - сині і оранжеві. З оранжевим можна кататися тільки по зоні А, а з синім - по всьому Геракліоні. Є ще інші кольори квитків для різних пільгових верств населення, до яких ми не належимо.

Також можна купити проїзний квиток на місяць, з яким можна кататися досхочу по всіх маршрутах. Коштує таке щастя, здається, 65 євро.

Так от. Прогулявшись з Михасиком по нашому району Мастабас, він поїхав по своїх справах в університет, а ми залишилися готуватися до поїздки до ITE, що в міжнародді FORTH. Саме там я буду проводити значну частину свого часу найближчий рік. Як і домовлено, ми чекали на зупинці автобус номер 11, на якому пише Oxi Kentro (не центр), в якому нас зустрів усміхнений Форхад, мій новий співробітник, і мій гід та помічник на перші дні.

 FORTH... Ну що, сказати, краєвид вигідно відрізняється від вигляду з вікна мого львівського офісу:) Море, гори і нескінченні сади оливкових дерев. Такий краєвид не дуже надихає на інтенсивну працю, хоча кому як:)

Не буду вдаватися в подробиці, скільки всього справ мені надавали виконати, головним чином адміністративних, але головне наше завдання зараз - поборотися з грецькою бюрократією і отримати дозвіл на проживання і роботу. Мені навіть видали цілу покрокову схему як і куди йти, і як пояснити людям, що ти хочеш, якщо вони говорять в різній мірі на англійській, а ти на грецькій ніяк не говориш. Найцікавіше, як мені розповіли, що інституція, в якій взагалі не говорять на англійській - це... імміграційна служба О_о. Як це пояснити, я поки що на знаю.

І так, познайомившись з моїм місцем праці і сівши в автобус, з тим же маршрутом, але який з номера 11 став номером 2, ми потрапили назад у свій район, де нарешті застали відкритим супермаркет. До речі, овочі і фрукти на Криті - краще купувати не у супермаркетах, а на фермерських базарчиках, де вони дешевші і свіжіші. Такий є біля нашого дому, де продавчиня вже нас впізнає. Цікаво, хто краще вивчить мову - вона з нами англійську чи ми з нею грецьку:)

Ну а взагалі про їжу на Криті напевно вартує написати окремий допис і вже після того, як ми більше розвідаємо тему.

Наразі все. Завтра у Греції вихідний день, тому в нас запланована поїздка в Кноссос, якщо ми встанемо зранку, коли сонце не так смалить:) Мені поки нічого, а Мартуся вже встигла обгоріти.

Добраніч, малята!  

Немає коментарів:

Дописати коментар