неділя, 1 липня 2012 р.

Інтернет, кур'єри і стрижка

Доброго вечора! Зачекалися?:)

І знову мова піде про останні новини щодо нашої взаємодії з грецьким суспільством.

Одного чудового дня прийшло нам смс-повідомлення. Воно було дуже лаконічним і звісно ж на грецькій мові, і йшлося у ньому, що нам прислали посилку. І скромний підпис - "Γενική Ταχυδρομική" Гугл Перекладач підтвердив мої скромні знання грецької, що це щось типу "загальна пошта". Тож без задньої думки я випросив Мартусю розпочати квест пошуку посилки із центральної пошти.

Квест розпочався із годинного сидіння у поштовому відділенні у черзі. Виявилося дарма - працівниця пошти розчарувала, що посилку з невідомим вмістом можна забрати лише у іншому офісі, яка знаходиться у іншому кінці міста.

Поїхала Мартуся туди. Знайшла з чиєюсь допомогою офіс, та не знайшла свого щастя - там їй сказали, що це не той офіс, який їй потрібний. А потрібно їй офіс, який знаходиться в центрі міста... на сусідній вулиці від центрального поштового відділення. Правда, запевнили, що він офіс у центрі працює після обіду. Як виявилося, не працює. Так минув перший день:)

Наступного дня до нас додому завітав майстер, який мав нам зробити інтернет. Почав він розпитувати де adsl-роутер, який нам мали прислати кур'єром. Там ми дізналися, що у посилці, яку ми не забрали:) Тож майстер перевірив телефонну лінію, дав підписати папір, що він приходив і пішов.

Тож у загальному процес підключення інтернету на Криті виглядає досить незвичним для українців. Як я вже розповідав, після отримання заявки, на підключення потрібно чекати кілька тижнів. За цей час, вони передзвонюють, підтверджують заявку, потім дзвонять, і призначають час, коли має прийти майстер. Також вони ще шлють велику кількість смс, за якими напевно можна півгрецької вивчити. Що цікаво - в одній смс йшлося, що вам присвоєно такий-то номер на стаціонарний телефон. Як можна присвоїти номер телефону на фіксований зв'язок, не знаючи навіть номеру квартири (тому що квартири тут не мають номерів) - для мене загадка.

Що мені подобається - це те, що роутер, який вони присилають, дуже просто налаштувати. Власне, його не треба взагалі налаштовувати. Якщо телефонна лінія налаштована і підключення інтернету активоване, то все, що вам потрібно - це просто ввімкнути його у телефонне гніздо. Навіть wi-fi на роутері налаштований відразу як захищений з складним паролем, що просто написаний на наклейці.

А ще ми сьогодні нарешті відважилися піти у перукарню:) Ще одна особливість Греції по відношенню до України - переважна більшість перукарень обслуговують як чоловіків, так і жінок. Скажімо, той самий перукар стриг нас обох. А ще він розповів, що Блохін, Протасов і Литовченко грали в Олімпіакосі. Так, що не тільки Шевченка знають у Греції:)

Ось так закінчився другий місяць нашого проживання на сонячному Криті. Наступний місяць, липень - місяць конференцій. А почнеться він з Microsoft Summer School 2012, через що я вперше побуваю у Microsoft Research Cambridge і в Англії загалом. Єдине, що шкода, - це те, що через візи поїду я без дружини:( Так що, пишіть їй побільше, розважайте, щоб вона менше сумувала.

Доброї ночі!

понеділок, 18 червня 2012 р.

"Ті ваші інтернети..."

Добрий вечір!

Довгенько ми не писали. А головна причина тому - "ті ваші інтернети". А точніше їхня відсутність.  А було все так...

Коли ми переїхали на нову квартиру, ми були безмежно щасливі, коли виявили, що в помешканні ловить якийсь відкритий Wi-Fi з 10мбітним інтернет-каналом. Здавалося, що ще може бракувати "тимво компутерщикам" Розсудливі ж люди відразу почали б проводити собі свій власний інтернет, радіючи, що до того часу можна все ж користуватися іншим. Але українці не такі:)

Як-то кажуть, "поки грім не вдарить, мужик не перехреститься." Одної не дуже чудової ночі, коли я саме геотагував фотографії з Берліну, інтернету не стало. Не з'явився він ні через годину, ні через день, ні через два дні. Тож нам нічого не залишилося, як іти і домовлятися за свій інтернет. Спершу нас спіткала невдача в офісі одного провайдера - у нас не було з собою ΑΦΜ і чомусь в той день не було людини, "яка тим займається". На другий день ми пішли просто до іншого провайдера і подали заявку.

Інтернет в Греції має свої особливості. Перше, це те, що більшість провайдерів пропонують два типові пакети - просто ADSL-інтернет і інтернет з стаціонарним телефоном. Саме пропозиція фіксованого телефону для мене є трохи дивною, адже наскільки мені відомо в Україні - це монополія Укртелекому.

Інша особливість - інтернет проводять щонайменше два-три тижні:( Розповідали, що це пов'язано якось, що для того провайдери мусять узгоджувати то якось з державною компанією, перескеровувати якісь лінії і т.п. А тим часом вони шлють тобі різноманітні смски грецькою, щоб тобі не було нудно:)

До цього часу у вас мало б виникнути питання, а як же я запостив цей допис. Звичайно, я міг би ще до цього часу сидіти на роботі, але хто мене знає, відразу відкине цей варіант як малоймовірний. Насправді, все просто. Одного разу, у нас в будинку зникла електрика. Коли вона з'явилася, виявилося, що після перезавантаження сусідський роутер знову почав працювати у режимі халяви:) При чому навіть з відкритим доcтупом до адмінки 8) То ж чекаючи свого інтернету, ми тихенько користуємося добротою сусіда Адоніса, хоч він сам про свою доброту напевно не знає.

Тепер залишилося написати про все те, що відбулося за "темний" період нашого життя. А саме про Берлін, Афіни і знову про бюрократію. Але не все зразу. "Ждіть"!:)

неділя, 20 травня 2012 р.

Нова квартира і Кретакваріум

Доброго вечора!

Ми вже лежимо на ліжку на нашій "більш постійній" квартирі і користуємося халявним інтернетом, який лине до нас десь з вікна:) Тож поки халява не прикрилася, введемо вас в курс наших подій життя.

Вчора перевозили речі. Окрім двох валіз і двох рюкзаків, з якими ми кілька тижнів тому приїхали,  з'явилися ще кілька пакетів речей. Це знак, що через рік (чи коли ми там будемо повертатися на Україну) прийдеться чимось жертвувати. Як мінімум каструлею, сковорідкою і ополоником. Хоча Мартуся запевняє, що вона то забере, в мене з цього приводу сумніви:)

Наша нова квартира чудова і затишна. Щоб в цьому переконатися, приїжджайте в гості:) Крит - мекка для туристів. Дуже часто для російських, але все ж)

Тож літом хто-куди, а ви на Крит. Тут і море, і гори, і навіть "меха".

А ще тут є акваріум. Великий. Кажуть, що чи то найбільший чи то один з найбільших у Греції. Якщо ви не очікуєте як я побачити там кита, то думає вам сподобається. Ми вирішили поїхати туди сьогодні. Вирішили і поїхали:)

Тут ми мали нагоду побачити різноманітних морських створінь - гарних, красивих, чудових, і ... гм, дивних. Оця компанія, що зліва на фото, нагадує якусь неформальну тусовку. А ще там були акули! Правда, їх чомусь дуже нестратегічно розмістили - майже на початку. Саме тому я (і не тільки я) наївно очікував побачити щось здоровенне потім. Ну добре, не кита, але щось таки здоровенне:) Ну, певно розміри не дозволили, хтозна.

Так і закінчилися вихідні, що означає, що майже почалися будні. А це в свою чергу означає, що завтра на роботу:( Робота - це цікаво, але мені раз в тиждень вистачило б.

До нових віртуальних і реальних (!) зустрічей!

середа, 16 травня 2012 р.

Дозвіл на проживання і саме проживання


Καλησπέρα, αγαπητοί αναγνώστες!

Почнімо з того, що ми молодці:) За два останні ми практично вирішили дві найважливіші справи на даний момент - подали потрібні документи на дозвіл на проживання і знайшли де його застосувати, тобто де прожити:)

Почнімо з першого. Вчора ми та купа албанців успішно подали документи на дозвіл на проживання. Від інших претендентів ми вирізнялися тим, що зовсім не говорили грецькою, а вони зовсім не говорили англійською. На щастя, одна жінка з трьох працівників у імміграційному офісі говорила англійською і тим самим трохи спростила нам життя. Ми трохи переживали на рахунок документів (бо вимоги постійно міняються), але схоже все обійшлося, принаймні покищо:)

Правда греки простих шляхів не шукають, і якщо раніше 150 євро за дозвіл на проживання можна було заплатити на місці, то зараз це трохи виглядає інакше. Ти подаєш документи, тобі видають папірець, ти з ним йдеш в банк, платиш, отримуєш інший, жовтий папірець, йдеш в іншу будівлю, в офіс №7, отримуєш ще інший папірець, йдеш назад, куди здавав документи, і отримуєш вже синій папірець. Мало не забув - синій папірець через місяць (якщо пощастить) треба поміняти на зелену наклейку:) Наклейка - це вже повноцінний дозвіл на проживання, а поки що ми повинні задовольнятися синіми папірцями з прибитими степлером фотками до них. У принципі синій папірець дозволяє жити в Греції ще рік, але не дозволяє кататися по ЄС. Ну будемо чекати на наклейку, сподіваємося, що нам пощастить більше, ніж моєму співробітнику, який чекає на неї вже третій місяць.

А сьогодні ми ходили з агентом з нерухомості і шукали гарну квартирку в центрі, де б ми могли провести рік свого часу. Знайшли. Не зовсім те, що нам ідеально підійшло б, але думаю якось перебудемо. Так сталося, що квартира майже сусідня до квартири Михайла, мого співробітника і за сумісництвом теж українця:) Що ж будемо разом рятувати господиню будинку від грецької скрути, а то їй, бідацтву, тяжко утримати трьох-поверховий (чотирьох-?) будинок, і в тому числі своє здоровенну квартиру з антикварними меблями і здоровенною терасою:)

Таким чином, в мене вже практично закінчилися відмазки, тож тепер напевно прийдеться ходити на роботу зранку і на цілий день:( Тяжко воно працювати, тяжко...

Що ж, дзвоніть, пишіть, присилайте гроші:) А ще приїжджайте в гості, поки погода прекрасна і не є дуже гаряче. Чудова пора, щоб справді насолодитися Критом!

Καλησπέρα, αγαπητοί αναγνώστες!

понеділок, 14 травня 2012 р.

Кноссос, українці-росіяни та госпіталь

Доброго вечора! Зачекалися? Ось і нова серія серіалу:)

У суботу ми нарешті таки потрапили в Кноссос після кількох попередніх невдалих спроб. Тож вставши зранку (пізнього ранку), поснідавши (пообідавши) ми пішли шукати потрібний автобус. Правда перед ми ще добряче намотали кругів на районі, щоб купити сині квиточки для Мартусі, які в неї вже закінчилися. Поки чекали автобус на зупинці, якась старша грекиня зав'язала з нами навчальну розмову:) Розказала кілька грецьких слів, сказала, на які автобуси нам треба сідати, а на які ні. А ще розказала, що тут багато українок, які працюють як домашні робітниці і в госпіталі.

І врешті-решт ми потрапили в славетне місто-державу, а точніше в то, що від нього залишилося. Під враженнями від каси, де мені з двадцятки за два квитки по шість євро дали три євро здачі, ми відмовилися від російськомовного гіда, який до нас чіплявся і хотів ще по десять євро з кожного. Пішли оглядати палац так би мовити способом "дивлюся шось, не знаю що":) Не знаю, не вразило мене шось там нічого, можливо наступного разу таки треба брати екскурсовода. А ще ми води з собою не взяли( А ще там там бродили зграї російських туристів, культурних і не дуже. Ось такі важливі фактори вплинули на нашу думку про Кноссос:)

Кумедна історія трапилася пізніше, коли ми пішли в супермаркет шось поповнити запаси провізії. Ходимо, нікого не чіпаємо. Чую, якась знайома мова, перша думка - російська. Далі чую "Ти де ходиш? Шо я буду тебе шукати тутво?" Як виявилося дві українки з чітко вираженою галицькою говіркою теж закуповувалися в тому ж супермаркеті. Від несподіванки я якось не знав як повестись - чи то знайомитися, чи то як) Сказав "Добрий день", та й пішов далі. Отак, як виявляється українців у Геракліоні досить немало. Їхні "сліди" зустрічаються щоразу  частіше і частіше.

Сьогодні врешті отримали медичну довідку з грецького госпіталю. Правда фактично вона звелася до тестів на туберкульоз. Напевно його греки найбільше бояться. До речі, коли нам заповнювали ту довідку, звернув увагу на іншу аналогічну довідку, яка лежала на столі. І була вона виписана на ім'я теж українки Наталі:) Нашого цвіту по всьому світу!)

Інший кумедний випадок трапився, коли поверталися додому. Підходимо до зупинки, на якій стоять, балакають три жінки старшого віку. Як виявилося, вони російськомовні. Не буду вдаватися в деталі, але обговорювали вони деталі догляду за тілом, про які мені не дуже було зручно чути. А вони на нас не дуже увагу звертали, вони ж бо "посеред грецького міста, де ніхто не говорить російською"=) Коли я почав ледве втримуватися від сміху, вони вчули щось неладне і швидко розійшлися. А ми не говорячи ні слова, сіли в автобус і поїхали.

Моя вам порада - не надійтеся, що вас стовідсотково не будуть розуміти перехожі закордоном. А то можете потрапити в незручну ситуацію.

Завтра в нас важлива місія - пройти фінальну точку грецької бюрократія. Завтра ми будемо пробувати подавати зібрані документи у імміграційну службу на отримання дозволу на проживання. Тож побажайте нам успіху і надобраніч!

пʼятниця, 11 травня 2012 р.

Грецька медицина

Добрий вечір!

Сьогодні мова буде про грецьку медицину, власне про ту її частину, яку ми мали змогу спробувати на собі.

Як частину бюрократичної процедури отримання дозволу на проживання нам потрібно отримати довідку, що ми не можемо чимось заразити добропорядних греків. Хоча аналогічна довідка в Україні включала купу перевірок різних лікарів (інша справа як вони проводилися:) ), схоже, що греки бояться тільки туберкульозу. Адже все, що нам потрібно зробити - це тест Манту і флюрографію легень. Чому так - для мене загадка. У мене ну дуже скромні знання в області медицини, але наскільки я знаю, тест Манту показує лише схильність до туберкульозу, і якщо вона велика, в Україні відправляють на флюрографію. Нащо робити тест Манту, якщо вже зробили ренген легень - мені незрозуміло. Але менше з тим. Добре, що хоча б сказали, що можна купатися з тією ін'єкцією:)

Зазначу, що грецька лікарня вигідно відрізняється від лікарні української. У першу чергу тим, що стіни тут не облуплені, і немає довгих черг під кабінетами (можливо ми просто під такими кабінетами ходили, хто-зна:)). Коли ти приходиш у приймальну, ти береш номерочок з автомату і чекаєш своєї черги. До речі, система з номерами з автоматів поширена у багатьох грецьких установах. Впевнений, що коштує це недорого, але наводить порядок з чергами.

Так от, коли підходить твоя черга, ти йдеш до відповідного віконечка і кажеш, якими вітрами тебе принесло в госпіталь. У нашому випадку це був листочок з текстом на грецькій на кшталт "Добрий день! Нам потрібно тест Манту і ренген легень для дозволу на проживання. Дякую" :) Потім тобі дають роздруківки для кожного потрібного обстеження і наліпки, де зазначено твоє ім'я і щось на подобі штрих-коду. Де використовуються наліпки - нам поки не судилося дізнатися. Що ж, може нас обслужили не по повній процедурі:)

До слова, більшість лікарів і медсестер знають в тій чи іншій мірі англійську. Так би мовити, кому наскільки її треба. А от на приймальні англійської практично не знають. Як на мене, це не зовсім логічно.

Тож наступний наш похід у лікарню у нас запланований на понеділок. І якщо все буде гаразд, то у вівторок підемо штурмувати імміграційну службу. Але не будемо забігати наперед.

Насамкінець хочу всіх привітати. З п'ятницею:) Це той день, що передує вихідним;) Καληνύχτα!

середа, 9 травня 2012 р.

День народження та бюрократія

Доброго вечора!

Останні дні були насичені. Але почнімо з головної події:)

Вчора нашій коханій жіночій половині нашої сім'ї стукнув ще один рік від дня появи на світ. Тож хто ще не встиг привітати Мартусю, можете привітати її сьогодні, я думаю вона не образиться:) Ну і побажаймо щастя та здоров'я, насправді людині більше нічого не потрібно;)

Вчорашній святковий день почався з продовження боротьби з грецькою бюрократією. Якщо точніше, то напевно з одним з її найчорніших бастіонів - податкової (*лунає грізна музика*). Тож сівши у автобус на зупинці біля цвинтарю, ми зустріли там нашого знайомого Форхада, який люб'язно нас завіз в Β'ΔΟΥ і віддав на поталу податковому інспектору. Жінка-інспектор не була така ж люб'язна як Форхад, і почала перебирати наші документи, чомусь вимагаючи замість копії оригінали документи. Хоча єдиний примірник робочого контракту мені вдалося врятувати, гірша доля спіткала оригінал перекладу свідоцтва про шлюб, яке ми так тяжко виготовляли:( Що ж доведеться квест з перекладом свідоцтва проходити знову.

Далі ставало все гарячіше. Форму на податковий номер ми мали заповнену тільки на мене, на Мартусю ж не мали. І коли інспектор нам дала її заповнювати, я лише попросив одного - віддати на хвильку мою, щоб ми заповнили по аналогії. От тоді вона й почала на нас кричати. Вперше я зрадів, що не знаю грецької:) На щастя, нам допомогла якась добра жінка, яка говорила на англійській, тож якимось дивом ми цей рівень пройшли. Так ми стали щасливими володарями номеру ΑΦΜ.

Далі нам потрібно було отримати інший номер - ΑΜΚΑ. Що це таке, я ще досі до кінця не розумію. Але знаю точно, що ΑΜΚΑ треба отримати, щоб отримати ΙΚΑ :) Тож коли здавали документи на цей номер у вже знайомому ΚΕΠі, нам задали напевно найскладніше питання, яке можна було задати в тій ситуації - "а навіщо вам потрібно ΑΜΚΑ?" :) Тим не менше цей рівень ми теж пройшли, якийсь він зовсім не складний був.

Останнім, що ми вчора встигли зробити з нашого "Guide to Handling Bureaucratic Matters" (який мені вручили в ΙΤΕ, але який проте задавнений та майже не містить інформації для щасливих і одружених чоловіків), - це відкрити рахунок в банку. Відкрили нам чомусь один рахунок на двох, але можливо так і має бути. Є правда мінус - тепер дружина має прямий доступ до моєї зарплати 8) Тож тепер ми стали клієнтами Піреус банку, який щоправда в Греції зветься по-грецьки - ΤΡΑΠΕΖΑ ΠΕΙΡΑΙΩΣ. До речі, вперше мені видали банківську книжку, правда я досі не зовсім розумію, як і для чого нею користуватися.

На роботі зустріч відмінили, тож я там знову не затримався. Вечір ми провели з пляшечкою грецького вина і смачною запеченою рибою невідомої породи у суто українській компанії. Я ще досі шкодую, що це свято кулінарії, яке приготувала сама уродинниця, я зафіксував на фото. Але в той момент слинки капали, і це геть чисто вилетіло з голови.

Так закінчився вчорашній день.

Сьогодні ми пройшли наступний рівень - отримали ΙΚΑ. Ну хто отримав, а хто ні:) ΙΚΑ - це соціальне страхування, яке можна мати лише працюючим. Але цікавим було в офісі ΙΚΑ не це. Грек, який оформляв документи для мене, побачивши, що ми з України, почав питатися з якого ми міста. Ну думаю, просунутий грек, не тільки може відрізнити Україну від Росії, а навіть знає якісь міста. Коли сказали, що зі Львова, якось хитро посміхнувся. Як виявилося, в нього дружина - українка і саме зі Львова О_о Тісний же світ. Потім він ще до неї задзвонив, і дав поговорити. Шкода якось - жінка все розпитала, побажала удачі, а я навіть не поцікавився як її звати( Тож передаємо привіт цій безіменній українці:)

Що ж, виглядає так, що залишилося нам досить небагато - оформити медичну довідку, зробити ще один переклад свідоцтва про шлюб і податися нарешті в імміграційну службу.

А ще ми сьогодні були свідками мініпараду. Правда не знаю з якої нагоди, і що саме відбулося. Стояло кілька шеренг солдат біля церкви Святого Міни. Потім почали бити дзвони у церкві, а вояки почали якісь активні дії - грали, шось робили зі зброєю. Потім якийсь поважний військовий зайшов в церкву і все закінчилося. Я щось дуже сумніваюся, що греки святкують "день перемоги", але можливо у них є якийсь пам'ятний день, не знаю.

Ну напевно досить, а то і так допис розрісся:) Добраніч, малята!

понеділок, 7 травня 2012 р.

Знову про транспортну систему та вибори у Греції

Добрий вечір!

Сьогодні мав змогу оцінити перевагу проїзного квитка. Дуже зручно - немає потрібного автобуса, сідаєш на будь-який, який підходить з пересадкою. Наприклад, від ΙΤΕ додому їде один автобус на годину, а в центр - десь раз на 15 хв. Тож раніше був варіант сідати до центру, а звідти пішки (15-20 хв), зараз же можна спокійно з центру теж на автобусі доїжджати.

Тепер задумаємося. Останнім часом у Львові широко обговорюється тема електронних квитків, як то запровадити, скільки то буде коштувати і т.п. Власне саме впровадження зайшло в глухий кут. Але чому до того не працювала система з паперовими квитками, як це працює в трамваях і тролейбусах? Запровадивши місячні абонементи, влада мала б стабільний і прозорий дохід на початку місяця, а пасажири мали б зручність. А все напевно тому, що в нас є купа власників маршруток, які дбають про свої інтереси і лобіюють у міській раді. У Геракліоні є єдина компанія, яка займається громадським транспортом - ΚΤΕΛ. Напевно це вся різниця.

На цих вихідних у Греції були парламентські вибори, здається дострокові. Результати досить цікаві, якщо можна так сказати:

Партія  % Нахил
Нова демократія 18.9% Правоцентристи
Коаліція радикальних лівих 16.8% Ліві
Загальногрецький соціалістичний рух 13.2% Лівоцентристи
Незалежні греки 10.6% Праві
Комуністична партія Греції 8.5% Ультраліві
Золотий світанок 7.0% Ультраправі
Демократичні ліві 6.1% Лівоцентристи з нахилом до лівих

Як видно переважають ліві і та в загальному радикальні рухи, що напевно можна пояснити кризою - люди шукають порятунку в крайнощах. А ще дві партії, що набрали найбільшу кількість голосів, мають протилежні думки, щодо шляху виходу з кризи. Якщо Нова демократія виступає за режим жорсткої економії і на підтримці зв'язків з єврозоною, то Коаліція радикальних лівих - навпаки.

Тож ситуація в Греції навряд чи стабілізується найближчим часом. Головне, щоб неонацисти з Золотого світанку не продовжували набирати підтримку, а то прийдеться валити звідси:)

Завтра плануємо йти штурмувати податкову, щоб отримати їхній ідентифікаційний (ΑΦΜ). Побажайте нам удачі!

Вам добраніч, а я статті розбирати:)

субота, 5 травня 2012 р.

Імміграційна служба, ΚΤΕΛ та грецькі юристи-перекладачі

Καλησπέρα!

Так-так, я вже маю грецьку розкладку, і навіть навчився наголоси набирати. Власне поставив я її ще коли перекладав гугл транслейтом смски від свого мобільного оператора:)

Вчора був звичайний робочий день, практично мій перший більш-менш повноцінний за тиждень. Нічого особливо цікавого, чим би я міг з вами поділитися, не сталося. Хіба що я був змушений десь півтора кілометри прогулятися, коли вийшов зарано з автобусу по дорозі на роботу:) А все тому, що згадавши слова Форхада, що "коли побачиш гарний краєвид, тисни на кнопку зупинки", я натиснув на кнопку. Як виявилося, краєвид був недостатньо красивий:) Жаль, що не мав з собою фотоапарат, щоб ви мали змогу самі порівняти.

Сьогодні ж був достатньо насичений день. Вчора нас попередили, що сьогодні будуть нам ремонтувати туалет, тому справ ми напланували на цілий день :-D

Спершу ми вирішили спробувати щастя в імміграційній службі, щоб нарешті з'ясувати чи треба ΑΦΜ (податковий номер) Мартусі чи ні. Ходили ми, ходили по району приблизного розташування тієї служби, питалися людей, які нас не особливо розуміли, аж поки ми не побачили щось схоже на те, що нам описували. Всі наші сумніви розвіяв якийсь чоловік, який стояв на розі вулиці, і напевно з нашого вигляду зрозумівши, що те, що нам бракує до повного щастя, то імміграційна служба, махнув нам рукою в потрібний напрямок:)

Як на диво, там ми знайшли потрібну людину, яка говорила англійською. Ну, майже говорила. Найсмішніше, коли ми просили список документів, він спочатку казав, що все на ґрік, а потім сказав ОК і почав робити хитру операцію. Він знаходив потрібний текст на грецькій, друкував його, потім копіював в Гугл Транслейт і друкував переклад. Що ж, і на тому дякую, на прийдеться мені самому перенабирати текст на грецькій в Транслейт:) Ще він якось хитро казав, що з того списку нам всього не треба, наприклад, нам не треба в госпіталь. Але я шось йому не особливо повірив, бо хоча ми йому видалися здоровими і не заразними, є мала ймовірність, що ми такими ж видамося тітоньці/дядіньці, який приймає документи і вимагає медичної довідки від всіх.

Сьогодні ж я нарешті став щасливим власником картки, що дозволяє мені цілий місяць кататися в транспорті без обмежень. Спочатку я наївно намагався її дістати у мінімаркеті, де продають звичайні квитки. Ходив я 1 травня, коли Греція святкувала з уже звичним розмахом неробства. Продавець спочатку не зрозумів, що я хочу, а коли зрозумів (нібито), сказав, що мовляв сьогодні свято, прийди завтра. Прийшов я "завтра", тобто наступного дня. Він знову почав мені пропонувати закупитися звичайними квитками на цілий місяць і не вимахуватися:) Врешті з'ясувалося, що картку можна отримати тільки в єдиному офісі ΚΤΕΛ (щось на подобі національної транспортної компанії) у центрі з паспортом (я вже й не дивуюся). Туди ми сьогодні і ходили. Картку вдалося отримати доволі безболісно. Правда, дівчинка, яка заповнювала дані з паспорта, чомусь вирішила, що там нічого незрозуміло і попросила їй дати something in English. Вирішилося все просто тиканням конкретного місця в паспорті, де в мене пише ім'я на латинці, а де прізвище.

Останньою важливою справою на сьогодні було зустрітися з юристом, точніше юристкою, яка обіцяла нам подивитися, чи зможе вона нам зробити переклад свідоцтва про шлюб, хоча знає вона лише російську вільно. Поки ми чекали свого часу, мали змогу спостерігати як доагітовують партії греків (на цих вихідних вибори у Греції) і як незабаром під'їхав повний автобус поліції у повному обмундируванні, яке я бачив тільки по телевізору. Коли вони почали пояснювати таксистам, щоб вони забиралися подалі від їхнього автобусу, ми теж вирішили піти далі гуляти:)

Ну а потім ми нарешті зробили переклад нашого свідоцтва про шлюб. В Україні створення нотаріально завіреного перекладу є досить банальною справою. Перекладач робить переклад і біжить до знайомого нотаріуса, який не дивлячись особливо що він завіряє, просто "робить свою справу":) Тому досить звична ситуація, коли ви знаходите елементарні помилки у перекладі, який би мав претендувати на роль офіційного документа, і біжите назад в агентство то виправляти. У Греції все виглядає інакше. Принаймні ті юристи, з якими ми говорили, не хотіли братися завіряти ті переклади, яких вони особисто не могли перевірити. Тому, наприклад, юрист, який нам робив переклад, окрім своєї рідної грецької, знала англійську, французьку, російську і можливо ще якісь мови.

Повернувшись врешті-решт додому, нас зустріла господиня нашого помешкання Какепакі Каліопі, яка з великим завзяттям почала нам розповідати, а тим паче, показувати, що з нашим туалетом вже все в порядку. Як виявилося, замість того, щоб поремонтувати зливний бачок, вони замінили повністю весь набір разом з унітазом О_о Ну і на тому спасибі. Тож господиня заходилася мені показувати як ним користуватися зі словами "Розумієш? Та де там розумієш.":) Або "I don't speak English. You don't speak Greek. I'm sorry" :)

Щось моя писанина затягнулася, то ж почавши допис з καλησπέρα, закінчую його з καληνύχτα! :)

P.S. Більше фото можна побачити у відкритому альбомі на Facebook тут.

середа, 2 травня 2012 р.

Грецькі свята, мобільні і юристи

Доброго вечора! Пройшло два дні з часу останнього посту - один розслаблений і один досить насичений.

Вчора було 1 травня, вихідний не тільки в Україні, а й в Греції теж. Але якщо вихідний в Україні означає, що на роботу не виходять шахтарі, бухгалтери і програмісти, то в Греції на роботу не виходять також і продавці та водії автобусів:) Тому коли я пішов купляти собі місячний проїзний квиток в мінімаркет, який на диво працював, продавець, граючи з колегою в щось схоже на нарди, мені доступно пояснив, що no buses, only taxi. Поїздку в Кноссос ми відклали, розуміючи, що там теж може бути закрито. Решта дня провели як справжні лінивці.

Сьогодні ми вирішили вирішити дві справи - дізнатися де можна зробити офіційний переклад свідоцтва про шлюб на грецьку і купити грецькі сім-картки.

Щодо перекладу, то нам вже була відома одна опція і вона нам не дуже подобалася. Мова про те,  щоб відіслати або привезти особисто документ в Афіни у Міністерство зовнішніх справ. Тому ми вирішили піти в ΚΕΠ і розпитати там або хоча б зробити сертифіковану копію. ΚΕΠ - це грецький центр обслуговування громадян. Я чув, що щось є подібне і у Львові, але ніколи тим не користувався. Не буду розповідати про всі наші поневіряння, коли чоловік з ΚΕΠу відсилав нас десь за ріг, звідти нас відсилали назад в ΚΕΠ, в кінці-кінців ми потрапили в офіс навпроти, де натрапили на жінку-юриста, яка, о диво, говорила хорошою англійською. З нею ми з'ясували, що, з її слів, в Геракліоні є два юристи, які можуть робити переклади з української - один на пенсії, а другий не в місті:) Що ж, будем чекати останнього.

Інша наша справа - стати абонентами грецького мобільного оператора. До слова, у Греції це неможливо зробити без паспорта. А скажімо аналог My Djuice я не зміг використати, не ввівши ΑΦΜ - податковий номер, якого ми ще не маємо. Ще кілька годин ми провели читаючи довідник на грецькій, смски на грецькій і слухаючи голосовий робот, не повірите, але на грецькій. І поповнити номер через інтернет, не маючи рахунок у чіткому переліку банків, я теж не зміг. Так все складно і бюрократично у Греції :(

Ще одна подія дня - це ринок фермерів на сусідній від нас вулиці. Кажуть, що він буває кожен день, але в іншому місці:) Цей базарчик - це ідеальне місце, щоб закупитися свіжими фруктами і овочами за низькими цінами. Самі греки сходяться з околиць з візками типу "кравчучка" і сунуть купу всього додому. На базарі можна купити багато чого, починаючи від звичних для нас яблук, буряків і перцю і закінчуючи слимаками та якимись фруктами, яких я не знаю. Це напевно єдине місце, де мовний бар'єр не заважає - особливо, якщо знаєш хоча б кілька грецьких числівників:) А ще у греків на такого роду базарчиках і маленьких магазинчиках є звичка - якщо сума некругла, то її округлюють донизу, особливо якщо ти взяв на більшу суму. Або ж докинуть просто так ще зверху. Отак і загинається грецька економіка:)

То ж взагалі для іноземців в Греції найбільші дві проблеми - це мова і бюрократія.  Побувши лише кілька днів, ми вже відчуваємо радість, якщо знаходимо людину, що говорить англійською. То ж вам добраніч, а я  - вчити грецьку:) Каліспера!

вівторок, 1 травня 2012 р.

Автобуси і робота

Калініхта!

Сьогодні був досить насичений день. Не встигли ми злізти з ліжка і подумати, щоби-то пожувати з грецьких харчів, які вдалося роздобути напередодні, як прийшов нас провідати наш друг Михайло, майже Міхаліс. Розповів нам різної важливої, корисної або не дуже інфи і повів голову сімейства показувати головні точки поблизу: автобусну зупинку, супермаркет, базарчик з овочами, церкву. А по дорозі розповів особливості критської автобусної системи.

А критська транспортна система особлива. Принаймні раніше ми нічого подібного не чули:) Суть в тому, що номери на автобусах позначають не маршрути, а кінцеву точку. Наприклад, 1 - це аеропорт, 2 - це Кноссос, 11 - не буду брехати, але вроді госпіталь, і т.д. Тобто з різних кінців міста можуть йти хоч десять автобусів номер 2, але всі вони будуть їхати по різних маршрутах. Або ж той самий автобус може міняти номер, починаючи з якоїсь точки. Або ж водій може забути поміняти номер, що ми сьогодні мали змогу спостерігати:)

Саме місто ділиться на дві зони - А і Б. Зона А - це головна частина міста (центр в тому числі), зона Б - більше околиці. Тому є два основні типи квитків - сині і оранжеві. З оранжевим можна кататися тільки по зоні А, а з синім - по всьому Геракліоні. Є ще інші кольори квитків для різних пільгових верств населення, до яких ми не належимо.

Також можна купити проїзний квиток на місяць, з яким можна кататися досхочу по всіх маршрутах. Коштує таке щастя, здається, 65 євро.

Так от. Прогулявшись з Михасиком по нашому району Мастабас, він поїхав по своїх справах в університет, а ми залишилися готуватися до поїздки до ITE, що в міжнародді FORTH. Саме там я буду проводити значну частину свого часу найближчий рік. Як і домовлено, ми чекали на зупинці автобус номер 11, на якому пише Oxi Kentro (не центр), в якому нас зустрів усміхнений Форхад, мій новий співробітник, і мій гід та помічник на перші дні.

 FORTH... Ну що, сказати, краєвид вигідно відрізняється від вигляду з вікна мого львівського офісу:) Море, гори і нескінченні сади оливкових дерев. Такий краєвид не дуже надихає на інтенсивну працю, хоча кому як:)

Не буду вдаватися в подробиці, скільки всього справ мені надавали виконати, головним чином адміністративних, але головне наше завдання зараз - поборотися з грецькою бюрократією і отримати дозвіл на проживання і роботу. Мені навіть видали цілу покрокову схему як і куди йти, і як пояснити людям, що ти хочеш, якщо вони говорять в різній мірі на англійській, а ти на грецькій ніяк не говориш. Найцікавіше, як мені розповіли, що інституція, в якій взагалі не говорять на англійській - це... імміграційна служба О_о. Як це пояснити, я поки що на знаю.

І так, познайомившись з моїм місцем праці і сівши в автобус, з тим же маршрутом, але який з номера 11 став номером 2, ми потрапили назад у свій район, де нарешті застали відкритим супермаркет. До речі, овочі і фрукти на Криті - краще купувати не у супермаркетах, а на фермерських базарчиках, де вони дешевші і свіжіші. Такий є біля нашого дому, де продавчиня вже нас впізнає. Цікаво, хто краще вивчить мову - вона з нами англійську чи ми з нею грецьку:)

Ну а взагалі про їжу на Криті напевно вартує написати окремий допис і вже після того, як ми більше розвідаємо тему.

Наразі все. Завтра у Греції вихідний день, тому в нас запланована поїздка в Кноссос, якщо ми встанемо зранку, коли сонце не так смалить:) Мені поки нічого, а Мартуся вже встигла обгоріти.

Добраніч, малята!  

неділя, 29 квітня 2012 р.

Перший день на Криті

Доброго дня, нескінченний натовп наших читачів!:)

Ми вирішили завести блог, щоб поділитися враженнями про те, як живеться українцям на Криті. Ми - це подружжя, яке щойно вчора приїхало підкорювати цей острів і плануємо тут залишитися мінімум на рік. Залишили старе життя, щоб почати нове. Що з того вийде - читайте у цьому блозі.

Перші труднощі - це мова. Англійська не завжди допомагає, особливо із старшими людьми, а грецькою ми вміємо хіба що вітатися, дякувати і знаємо ще кілька таких дуже "корисних" слів, як олівець, ключі, сервант і коробка (дякуючи якимось онлайн-курсам, які ми тільки почали осилювати)

У магазинах поки потрібно самому знаходити те, що тобі треба, інакше вам продадуть огірки замість сосисок (хоча огірки ми теж взяли:)) або будуть пропонувати колу (а що ще треба іноземцям у спеку?:)). Вивчення грецької потрібно напевно почати з назв продуктів:)

Перший день почався з мелодійного дзвону дзвонів церкви, що поряд, співу пташок, гамору на вулиці і купою інших звуків. А ми ще думали, що наша квартира у Львові шумна:)

Поки що дивно, що лимони ростуть на вулицях, на ринках у квітні продають кавуни і молоду картоплю здоровенних розмірів. А ще прилетівши пізно ввечері у суботу, ми з'ясували, що в неділю практично нічого не працює, як і значну частину дня по буднях, - це так звана сієста.

Наразі напевно досить, а завтра голова нашого сімейства піде знайомитися з новим місцем праці.