середа, 9 травня 2012 р.

День народження та бюрократія

Доброго вечора!

Останні дні були насичені. Але почнімо з головної події:)

Вчора нашій коханій жіночій половині нашої сім'ї стукнув ще один рік від дня появи на світ. Тож хто ще не встиг привітати Мартусю, можете привітати її сьогодні, я думаю вона не образиться:) Ну і побажаймо щастя та здоров'я, насправді людині більше нічого не потрібно;)

Вчорашній святковий день почався з продовження боротьби з грецькою бюрократією. Якщо точніше, то напевно з одним з її найчорніших бастіонів - податкової (*лунає грізна музика*). Тож сівши у автобус на зупинці біля цвинтарю, ми зустріли там нашого знайомого Форхада, який люб'язно нас завіз в Β'ΔΟΥ і віддав на поталу податковому інспектору. Жінка-інспектор не була така ж люб'язна як Форхад, і почала перебирати наші документи, чомусь вимагаючи замість копії оригінали документи. Хоча єдиний примірник робочого контракту мені вдалося врятувати, гірша доля спіткала оригінал перекладу свідоцтва про шлюб, яке ми так тяжко виготовляли:( Що ж доведеться квест з перекладом свідоцтва проходити знову.

Далі ставало все гарячіше. Форму на податковий номер ми мали заповнену тільки на мене, на Мартусю ж не мали. І коли інспектор нам дала її заповнювати, я лише попросив одного - віддати на хвильку мою, щоб ми заповнили по аналогії. От тоді вона й почала на нас кричати. Вперше я зрадів, що не знаю грецької:) На щастя, нам допомогла якась добра жінка, яка говорила на англійській, тож якимось дивом ми цей рівень пройшли. Так ми стали щасливими володарями номеру ΑΦΜ.

Далі нам потрібно було отримати інший номер - ΑΜΚΑ. Що це таке, я ще досі до кінця не розумію. Але знаю точно, що ΑΜΚΑ треба отримати, щоб отримати ΙΚΑ :) Тож коли здавали документи на цей номер у вже знайомому ΚΕΠі, нам задали напевно найскладніше питання, яке можна було задати в тій ситуації - "а навіщо вам потрібно ΑΜΚΑ?" :) Тим не менше цей рівень ми теж пройшли, якийсь він зовсім не складний був.

Останнім, що ми вчора встигли зробити з нашого "Guide to Handling Bureaucratic Matters" (який мені вручили в ΙΤΕ, але який проте задавнений та майже не містить інформації для щасливих і одружених чоловіків), - це відкрити рахунок в банку. Відкрили нам чомусь один рахунок на двох, але можливо так і має бути. Є правда мінус - тепер дружина має прямий доступ до моєї зарплати 8) Тож тепер ми стали клієнтами Піреус банку, який щоправда в Греції зветься по-грецьки - ΤΡΑΠΕΖΑ ΠΕΙΡΑΙΩΣ. До речі, вперше мені видали банківську книжку, правда я досі не зовсім розумію, як і для чого нею користуватися.

На роботі зустріч відмінили, тож я там знову не затримався. Вечір ми провели з пляшечкою грецького вина і смачною запеченою рибою невідомої породи у суто українській компанії. Я ще досі шкодую, що це свято кулінарії, яке приготувала сама уродинниця, я зафіксував на фото. Але в той момент слинки капали, і це геть чисто вилетіло з голови.

Так закінчився вчорашній день.

Сьогодні ми пройшли наступний рівень - отримали ΙΚΑ. Ну хто отримав, а хто ні:) ΙΚΑ - це соціальне страхування, яке можна мати лише працюючим. Але цікавим було в офісі ΙΚΑ не це. Грек, який оформляв документи для мене, побачивши, що ми з України, почав питатися з якого ми міста. Ну думаю, просунутий грек, не тільки може відрізнити Україну від Росії, а навіть знає якісь міста. Коли сказали, що зі Львова, якось хитро посміхнувся. Як виявилося, в нього дружина - українка і саме зі Львова О_о Тісний же світ. Потім він ще до неї задзвонив, і дав поговорити. Шкода якось - жінка все розпитала, побажала удачі, а я навіть не поцікавився як її звати( Тож передаємо привіт цій безіменній українці:)

Що ж, виглядає так, що залишилося нам досить небагато - оформити медичну довідку, зробити ще один переклад свідоцтва про шлюб і податися нарешті в імміграційну службу.

А ще ми сьогодні були свідками мініпараду. Правда не знаю з якої нагоди, і що саме відбулося. Стояло кілька шеренг солдат біля церкви Святого Міни. Потім почали бити дзвони у церкві, а вояки почали якісь активні дії - грали, шось робили зі зброєю. Потім якийсь поважний військовий зайшов в церкву і все закінчилося. Я щось дуже сумніваюся, що греки святкують "день перемоги", але можливо у них є якийсь пам'ятний день, не знаю.

Ну напевно досить, а то і так допис розрісся:) Добраніч, малята!

Немає коментарів:

Дописати коментар