Кноссос, українці-росіяни та госпіталь

Доброго вечора! Зачекалися? Ось і нова серія серіалу:)

У суботу ми нарешті таки потрапили в Кноссос після кількох попередніх невдалих спроб. Тож вставши зранку (пізнього ранку), поснідавши (пообідавши) ми пішли шукати потрібний автобус. Правда перед ми ще добряче намотали кругів на районі, щоб купити сині квиточки для Мартусі, які в неї вже закінчилися. Поки чекали автобус на зупинці, якась старша грекиня зав'язала з нами навчальну розмову:) Розказала кілька грецьких слів, сказала, на які автобуси нам треба сідати, а на які ні. А ще розказала, що тут багато українок, які працюють як домашні робітниці і в госпіталі.

І врешті-решт ми потрапили в славетне місто-державу, а точніше в то, що від нього залишилося. Під враженнями від каси, де мені з двадцятки за два квитки по шість євро дали три євро здачі, ми відмовилися від російськомовного гіда, який до нас чіплявся і хотів ще по десять євро з кожного. Пішли оглядати палац так би мовити способом "дивлюся шось, не знаю що":) Не знаю, не вразило мене шось там нічого, можливо наступного разу таки треба брати екскурсовода. А ще ми води з собою не взяли( А ще там там бродили зграї російських туристів, культурних і не дуже. Ось такі важливі фактори вплинули на нашу думку про Кноссос:)

Кумедна історія трапилася пізніше, коли ми пішли в супермаркет шось поповнити запаси провізії. Ходимо, нікого не чіпаємо. Чую, якась знайома мова, перша думка - російська. Далі чую "Ти де ходиш? Шо я буду тебе шукати тутво?" Як виявилося дві українки з чітко вираженою галицькою говіркою теж закуповувалися в тому ж супермаркеті. Від несподіванки я якось не знав як повестись - чи то знайомитися, чи то як) Сказав "Добрий день", та й пішов далі. Отак, як виявляється українців у Геракліоні досить немало. Їхні "сліди" зустрічаються щоразу  частіше і частіше.

Сьогодні врешті отримали медичну довідку з грецького госпіталю. Правда фактично вона звелася до тестів на туберкульоз. Напевно його греки найбільше бояться. До речі, коли нам заповнювали ту довідку, звернув увагу на іншу аналогічну довідку, яка лежала на столі. І була вона виписана на ім'я теж українки Наталі:) Нашого цвіту по всьому світу!)

Інший кумедний випадок трапився, коли поверталися додому. Підходимо до зупинки, на якій стоять, балакають три жінки старшого віку. Як виявилося, вони російськомовні. Не буду вдаватися в деталі, але обговорювали вони деталі догляду за тілом, про які мені не дуже було зручно чути. А вони на нас не дуже увагу звертали, вони ж бо "посеред грецького міста, де ніхто не говорить російською"=) Коли я почав ледве втримуватися від сміху, вони вчули щось неладне і швидко розійшлися. А ми не говорячи ні слова, сіли в автобус і поїхали.

Моя вам порада - не надійтеся, що вас стовідсотково не будуть розуміти перехожі закордоном. А то можете потрапити в незручну ситуацію.

Завтра в нас важлива місія - пройти фінальну точку грецької бюрократія. Завтра ми будемо пробувати подавати зібрані документи у імміграційну службу на отримання дозволу на проживання. Тож побажайте нам успіху і надобраніч!