Інтернет, кур'єри і стрижка

Доброго вечора! Зачекалися?:)

І знову мова піде про останні новини щодо нашої взаємодії з грецьким суспільством.

Одного чудового дня прийшло нам смс-повідомлення. Воно було дуже лаконічним і звісно ж на грецькій мові, і йшлося у ньому, що нам прислали посилку. І скромний підпис - "Γενική Ταχυδρομική" Гугл Перекладач підтвердив мої скромні знання грецької, що це щось типу "загальна пошта". Тож без задньої думки я випросив Мартусю розпочати квест пошуку посилки із центральної пошти.

Квест розпочався із годинного сидіння у поштовому відділенні у черзі. Виявилося дарма - працівниця пошти розчарувала, що посилку з невідомим вмістом можна забрати лише у іншому офісі, яка знаходиться у іншому кінці міста.

Поїхала Мартуся туди. Знайшла з чиєюсь допомогою офіс, та не знайшла свого щастя - там їй сказали, що це не той офіс, який їй потрібний. А потрібно їй офіс, який знаходиться в центрі міста... на сусідній вулиці від центрального поштового відділення. Правда, запевнили, що він офіс у центрі працює після обіду. Як виявилося, не працює. Так минув перший день:)

Наступного дня до нас додому завітав майстер, який мав нам зробити інтернет. Почав він розпитувати де adsl-роутер, який нам мали прислати кур'єром. Там ми дізналися, що у посилці, яку ми не забрали:) Тож майстер перевірив телефонну лінію, дав підписати папір, що він приходив і пішов.

Тож у загальному процес підключення інтернету на Криті виглядає досить незвичним для українців. Як я вже розповідав, після отримання заявки, на підключення потрібно чекати кілька тижнів. За цей час, вони передзвонюють, підтверджують заявку, потім дзвонять, і призначають час, коли має прийти майстер. Також вони ще шлють велику кількість смс, за якими напевно можна півгрецької вивчити. Що цікаво - в одній смс йшлося, що вам присвоєно такий-то номер на стаціонарний телефон. Як можна присвоїти номер телефону на фіксований зв'язок, не знаючи навіть номеру квартири (тому що квартири тут не мають номерів) - для мене загадка.

Що мені подобається - це те, що роутер, який вони присилають, дуже просто налаштувати. Власне, його не треба взагалі налаштовувати. Якщо телефонна лінія налаштована і підключення інтернету активоване, то все, що вам потрібно - це просто ввімкнути його у телефонне гніздо. Навіть wi-fi на роутері налаштований відразу як захищений з складним паролем, що просто написаний на наклейці.

А ще ми сьогодні нарешті відважилися піти у перукарню:) Ще одна особливість Греції по відношенню до України - переважна більшість перукарень обслуговують як чоловіків, так і жінок. Скажімо, той самий перукар стриг нас обох. А ще він розповів, що Блохін, Протасов і Литовченко грали в Олімпіакосі. Так, що не тільки Шевченка знають у Греції:)

Ось так закінчився другий місяць нашого проживання на сонячному Криті. Наступний місяць, липень - місяць конференцій. А почнеться він з Microsoft Summer School 2012, через що я вперше побуваю у Microsoft Research Cambridge і в Англії загалом. Єдине, що шкода, - це те, що через візи поїду я без дружини:( Так що, пишіть їй побільше, розважайте, щоб вона менше сумувала.

Доброї ночі!

"Ті ваші інтернети..."

Добрий вечір!

Довгенько ми не писали. А головна причина тому - "ті ваші інтернети". А точніше їхня відсутність.  А було все так...

Коли ми переїхали на нову квартиру, ми були безмежно щасливі, коли виявили, що в помешканні ловить якийсь відкритий Wi-Fi з 10мбітним інтернет-каналом. Здавалося, що ще може бракувати "тимво компутерщикам" Розсудливі ж люди відразу почали б проводити собі свій власний інтернет, радіючи, що до того часу можна все ж користуватися іншим. Але українці не такі:)

Як-то кажуть, "поки грім не вдарить, мужик не перехреститься." Одної не дуже чудової ночі, коли я саме геотагував фотографії з Берліну, інтернету не стало. Не з'явився він ні через годину, ні через день, ні через два дні. Тож нам нічого не залишилося, як іти і домовлятися за свій інтернет. Спершу нас спіткала невдача в офісі одного провайдера - у нас не було з собою ΑΦΜ і чомусь в той день не було людини, "яка тим займається". На другий день ми пішли просто до іншого провайдера і подали заявку.

Інтернет в Греції має свої особливості. Перше, це те, що більшість провайдерів пропонують два типові пакети - просто ADSL-інтернет і інтернет з стаціонарним телефоном. Саме пропозиція фіксованого телефону для мене є трохи дивною, адже наскільки мені відомо в Україні - це монополія Укртелекому.

Інша особливість - інтернет проводять щонайменше два-три тижні:( Розповідали, що це пов'язано якось, що для того провайдери мусять узгоджувати то якось з державною компанією, перескеровувати якісь лінії і т.п. А тим часом вони шлють тобі різноманітні смски грецькою, щоб тобі не було нудно:)

До цього часу у вас мало б виникнути питання, а як же я запостив цей допис. Звичайно, я міг би ще до цього часу сидіти на роботі, але хто мене знає, відразу відкине цей варіант як малоймовірний. Насправді, все просто. Одного разу, у нас в будинку зникла електрика. Коли вона з'явилася, виявилося, що після перезавантаження сусідський роутер знову почав працювати у режимі халяви:) При чому навіть з відкритим доcтупом до адмінки 8) То ж чекаючи свого інтернету, ми тихенько користуємося добротою сусіда Адоніса, хоч він сам про свою доброту напевно не знає.

Тепер залишилося написати про все те, що відбулося за "темний" період нашого життя. А саме про Берлін, Афіни і знову про бюрократію. Але не все зразу. "Ждіть"!:)

Нова квартира і Кретакваріум

Доброго вечора!

Ми вже лежимо на ліжку на нашій "більш постійній" квартирі і користуємося халявним інтернетом, який лине до нас десь з вікна:) Тож поки халява не прикрилася, введемо вас в курс наших подій життя.

Вчора перевозили речі. Окрім двох валіз і двох рюкзаків, з якими ми кілька тижнів тому приїхали,  з'явилися ще кілька пакетів речей. Це знак, що через рік (чи коли ми там будемо повертатися на Україну) прийдеться чимось жертвувати. Як мінімум каструлею, сковорідкою і ополоником. Хоча Мартуся запевняє, що вона то забере, в мене з цього приводу сумніви:)

Наша нова квартира чудова і затишна. Щоб в цьому переконатися, приїжджайте в гості:) Крит - мекка для туристів. Дуже часто для російських, але все ж)

Тож літом хто-куди, а ви на Крит. Тут і море, і гори, і навіть "меха".

А ще тут є акваріум. Великий. Кажуть, що чи то найбільший чи то один з найбільших у Греції. Якщо ви не очікуєте як я побачити там кита, то думає вам сподобається. Ми вирішили поїхати туди сьогодні. Вирішили і поїхали:)

Тут ми мали нагоду побачити різноманітних морських створінь - гарних, красивих, чудових, і ... гм, дивних. Оця компанія, що зліва на фото, нагадує якусь неформальну тусовку. А ще там були акули! Правда, їх чомусь дуже нестратегічно розмістили - майже на початку. Саме тому я (і не тільки я) наївно очікував побачити щось здоровенне потім. Ну добре, не кита, але щось таки здоровенне:) Ну, певно розміри не дозволили, хтозна.

Так і закінчилися вихідні, що означає, що майже почалися будні. А це в свою чергу означає, що завтра на роботу:( Робота - це цікаво, але мені раз в тиждень вистачило б.

До нових віртуальних і реальних (!) зустрічей!

Дозвіл на проживання і саме проживання

Καλησπέρα, αγαπητοί αναγνώστες!

Почнімо з того, що ми молодці:) За два останні ми практично вирішили дві найважливіші справи на даний момент - подали потрібні документи на дозвіл на проживання і знайшли де його застосувати, тобто де прожити:)

Почнімо з першого. Вчора ми та купа албанців успішно подали документи на дозвіл на проживання. Від інших претендентів ми вирізнялися тим, що зовсім не говорили грецькою, а вони зовсім не говорили англійською. На щастя, одна жінка з трьох працівників у імміграційному офісі говорила англійською і тим самим трохи спростила нам життя. Ми трохи переживали на рахунок документів (бо вимоги постійно міняються), але схоже все обійшлося, принаймні покищо:)

Правда греки простих шляхів не шукають, і якщо раніше 150 євро за дозвіл на проживання можна було заплатити на місці, то зараз це трохи виглядає інакше. Ти подаєш документи, тобі видають папірець, ти з ним йдеш в банк, платиш, отримуєш інший, жовтий папірець, йдеш в іншу будівлю, в офіс №7, отримуєш ще інший папірець, йдеш назад, куди здавав документи, і отримуєш вже синій папірець. Мало не забув - синій папірець через місяць (якщо пощастить) треба поміняти на зелену наклейку:) Наклейка - це вже повноцінний дозвіл на проживання, а поки що ми повинні задовольнятися синіми папірцями з прибитими степлером фотками до них. У принципі синій папірець дозволяє жити в Греції ще рік, але не дозволяє кататися по ЄС. Ну будемо чекати на наклейку, сподіваємося, що нам пощастить більше, ніж моєму співробітнику, який чекає на неї вже третій місяць.

А сьогодні ми ходили з агентом з нерухомості і шукали гарну квартирку в центрі, де б ми могли провести рік свого часу. Знайшли. Не зовсім те, що нам ідеально підійшло б, але думаю якось перебудемо. Так сталося, що квартира майже сусідня до квартири Михайла, мого співробітника і за сумісництвом теж українця:) Що ж будемо разом рятувати господиню будинку від грецької скрути, а то їй, бідацтву, тяжко утримати трьох-поверховий (чотирьох-?) будинок, і в тому числі своє здоровенну квартиру з антикварними меблями і здоровенною терасою:)

Таким чином, в мене вже практично закінчилися відмазки, тож тепер напевно прийдеться ходити на роботу зранку і на цілий день:( Тяжко воно працювати, тяжко...

Що ж, дзвоніть, пишіть, присилайте гроші:) А ще приїжджайте в гості, поки погода прекрасна і не є дуже гаряче. Чудова пора, щоб справді насолодитися Критом!

Καλησπέρα, αγαπητοί αναγνώστες!

Кноссос, українці-росіяни та госпіталь

Доброго вечора! Зачекалися? Ось і нова серія серіалу:)

У суботу ми нарешті таки потрапили в Кноссос після кількох попередніх невдалих спроб. Тож вставши зранку (пізнього ранку), поснідавши (пообідавши) ми пішли шукати потрібний автобус. Правда перед ми ще добряче намотали кругів на районі, щоб купити сині квиточки для Мартусі, які в неї вже закінчилися. Поки чекали автобус на зупинці, якась старша грекиня зав'язала з нами навчальну розмову:) Розказала кілька грецьких слів, сказала, на які автобуси нам треба сідати, а на які ні. А ще розказала, що тут багато українок, які працюють як домашні робітниці і в госпіталі.

І врешті-решт ми потрапили в славетне місто-державу, а точніше в то, що від нього залишилося. Під враженнями від каси, де мені з двадцятки за два квитки по шість євро дали три євро здачі, ми відмовилися від російськомовного гіда, який до нас чіплявся і хотів ще по десять євро з кожного. Пішли оглядати палац так би мовити способом "дивлюся шось, не знаю що":) Не знаю, не вразило мене шось там нічого, можливо наступного разу таки треба брати екскурсовода. А ще ми води з собою не взяли( А ще там там бродили зграї російських туристів, культурних і не дуже. Ось такі важливі фактори вплинули на нашу думку про Кноссос:)

Кумедна історія трапилася пізніше, коли ми пішли в супермаркет шось поповнити запаси провізії. Ходимо, нікого не чіпаємо. Чую, якась знайома мова, перша думка - російська. Далі чую "Ти де ходиш? Шо я буду тебе шукати тутво?" Як виявилося дві українки з чітко вираженою галицькою говіркою теж закуповувалися в тому ж супермаркеті. Від несподіванки я якось не знав як повестись - чи то знайомитися, чи то як) Сказав "Добрий день", та й пішов далі. Отак, як виявляється українців у Геракліоні досить немало. Їхні "сліди" зустрічаються щоразу  частіше і частіше.

Сьогодні врешті отримали медичну довідку з грецького госпіталю. Правда фактично вона звелася до тестів на туберкульоз. Напевно його греки найбільше бояться. До речі, коли нам заповнювали ту довідку, звернув увагу на іншу аналогічну довідку, яка лежала на столі. І була вона виписана на ім'я теж українки Наталі:) Нашого цвіту по всьому світу!)

Інший кумедний випадок трапився, коли поверталися додому. Підходимо до зупинки, на якій стоять, балакають три жінки старшого віку. Як виявилося, вони російськомовні. Не буду вдаватися в деталі, але обговорювали вони деталі догляду за тілом, про які мені не дуже було зручно чути. А вони на нас не дуже увагу звертали, вони ж бо "посеред грецького міста, де ніхто не говорить російською"=) Коли я почав ледве втримуватися від сміху, вони вчули щось неладне і швидко розійшлися. А ми не говорячи ні слова, сіли в автобус і поїхали.

Моя вам порада - не надійтеся, що вас стовідсотково не будуть розуміти перехожі закордоном. А то можете потрапити в незручну ситуацію.

Завтра в нас важлива місія - пройти фінальну точку грецької бюрократія. Завтра ми будемо пробувати подавати зібрані документи у імміграційну службу на отримання дозволу на проживання. Тож побажайте нам успіху і надобраніч!

Грецька медицина

Добрий вечір!

Сьогодні мова буде про грецьку медицину, власне про ту її частину, яку ми мали змогу спробувати на собі.

Як частину бюрократичної процедури отримання дозволу на проживання нам потрібно отримати довідку, що ми не можемо чимось заразити добропорядних греків. Хоча аналогічна довідка в Україні включала купу перевірок різних лікарів (інша справа як вони проводилися:) ), схоже, що греки бояться тільки туберкульозу. Адже все, що нам потрібно зробити - це тест Манту і флюрографію легень. Чому так - для мене загадка. У мене ну дуже скромні знання в області медицини, але наскільки я знаю, тест Манту показує лише схильність до туберкульозу, і якщо вона велика, в Україні відправляють на флюрографію. Нащо робити тест Манту, якщо вже зробили ренген легень - мені незрозуміло. Але менше з тим. Добре, що хоча б сказали, що можна купатися з тією ін'єкцією:)

Зазначу, що грецька лікарня вигідно відрізняється від лікарні української. У першу чергу тим, що стіни тут не облуплені, і немає довгих черг під кабінетами (можливо ми просто під такими кабінетами ходили, хто-зна:)). Коли ти приходиш у приймальну, ти береш номерочок з автомату і чекаєш своєї черги. До речі, система з номерами з автоматів поширена у багатьох грецьких установах. Впевнений, що коштує це недорого, але наводить порядок з чергами.

Так от, коли підходить твоя черга, ти йдеш до відповідного віконечка і кажеш, якими вітрами тебе принесло в госпіталь. У нашому випадку це був листочок з текстом на грецькій на кшталт "Добрий день! Нам потрібно тест Манту і ренген легень для дозволу на проживання. Дякую" :) Потім тобі дають роздруківки для кожного потрібного обстеження і наліпки, де зазначено твоє ім'я і щось на подобі штрих-коду. Де використовуються наліпки - нам поки не судилося дізнатися. Що ж, може нас обслужили не по повній процедурі:)

До слова, більшість лікарів і медсестер знають в тій чи іншій мірі англійську. Так би мовити, кому наскільки її треба. А от на приймальні англійської практично не знають. Як на мене, це не зовсім логічно.

Тож наступний наш похід у лікарню у нас запланований на понеділок. І якщо все буде гаразд, то у вівторок підемо штурмувати імміграційну службу. Але не будемо забігати наперед.

Насамкінець хочу всіх привітати. З п'ятницею:) Це той день, що передує вихідним;) Καληνύχτα!

День народження та бюрократія

Доброго вечора!

Останні дні були насичені. Але почнімо з головної події:)

Вчора нашій коханій жіночій половині нашої сім'ї стукнув ще один рік від дня появи на світ. Тож хто ще не встиг привітати Мартусю, можете привітати її сьогодні, я думаю вона не образиться:) Ну і побажаймо щастя та здоров'я, насправді людині більше нічого не потрібно;)

Вчорашній святковий день почався з продовження боротьби з грецькою бюрократією. Якщо точніше, то напевно з одним з її найчорніших бастіонів - податкової (*лунає грізна музика*). Тож сівши у автобус на зупинці біля цвинтарю, ми зустріли там нашого знайомого Форхада, який люб'язно нас завіз в Β'ΔΟΥ і віддав на поталу податковому інспектору. Жінка-інспектор не була така ж люб'язна як Форхад, і почала перебирати наші документи, чомусь вимагаючи замість копії оригінали документи. Хоча єдиний примірник робочого контракту мені вдалося врятувати, гірша доля спіткала оригінал перекладу свідоцтва про шлюб, яке ми так тяжко виготовляли:( Що ж доведеться квест з перекладом свідоцтва проходити знову.

Далі ставало все гарячіше. Форму на податковий номер ми мали заповнену тільки на мене, на Мартусю ж не мали. І коли інспектор нам дала її заповнювати, я лише попросив одного - віддати на хвильку мою, щоб ми заповнили по аналогії. От тоді вона й почала на нас кричати. Вперше я зрадів, що не знаю грецької:) На щастя, нам допомогла якась добра жінка, яка говорила на англійській, тож якимось дивом ми цей рівень пройшли. Так ми стали щасливими володарями номеру ΑΦΜ.

Далі нам потрібно було отримати інший номер - ΑΜΚΑ. Що це таке, я ще досі до кінця не розумію. Але знаю точно, що ΑΜΚΑ треба отримати, щоб отримати ΙΚΑ :) Тож коли здавали документи на цей номер у вже знайомому ΚΕΠі, нам задали напевно найскладніше питання, яке можна було задати в тій ситуації - "а навіщо вам потрібно ΑΜΚΑ?" :) Тим не менше цей рівень ми теж пройшли, якийсь він зовсім не складний був.

Останнім, що ми вчора встигли зробити з нашого "Guide to Handling Bureaucratic Matters" (який мені вручили в ΙΤΕ, але який проте задавнений та майже не містить інформації для щасливих і одружених чоловіків), - це відкрити рахунок в банку. Відкрили нам чомусь один рахунок на двох, але можливо так і має бути. Є правда мінус - тепер дружина має прямий доступ до моєї зарплати 8) Тож тепер ми стали клієнтами Піреус банку, який щоправда в Греції зветься по-грецьки - ΤΡΑΠΕΖΑ ΠΕΙΡΑΙΩΣ. До речі, вперше мені видали банківську книжку, правда я досі не зовсім розумію, як і для чого нею користуватися.

На роботі зустріч відмінили, тож я там знову не затримався. Вечір ми провели з пляшечкою грецького вина і смачною запеченою рибою невідомої породи у суто українській компанії. Я ще досі шкодую, що це свято кулінарії, яке приготувала сама уродинниця, я зафіксував на фото. Але в той момент слинки капали, і це геть чисто вилетіло з голови.

Так закінчився вчорашній день.

Сьогодні ми пройшли наступний рівень - отримали ΙΚΑ. Ну хто отримав, а хто ні:) ΙΚΑ - це соціальне страхування, яке можна мати лише працюючим. Але цікавим було в офісі ΙΚΑ не це. Грек, який оформляв документи для мене, побачивши, що ми з України, почав питатися з якого ми міста. Ну думаю, просунутий грек, не тільки може відрізнити Україну від Росії, а навіть знає якісь міста. Коли сказали, що зі Львова, якось хитро посміхнувся. Як виявилося, в нього дружина - українка і саме зі Львова О_о Тісний же світ. Потім він ще до неї задзвонив, і дав поговорити. Шкода якось - жінка все розпитала, побажала удачі, а я навіть не поцікавився як її звати( Тож передаємо привіт цій безіменній українці:)

Що ж, виглядає так, що залишилося нам досить небагато - оформити медичну довідку, зробити ще один переклад свідоцтва про шлюб і податися нарешті в імміграційну службу.

А ще ми сьогодні були свідками мініпараду. Правда не знаю з якої нагоди, і що саме відбулося. Стояло кілька шеренг солдат біля церкви Святого Міни. Потім почали бити дзвони у церкві, а вояки почали якісь активні дії - грали, шось робили зі зброєю. Потім якийсь поважний військовий зайшов в церкву і все закінчилося. Я щось дуже сумніваюся, що греки святкують "день перемоги", але можливо у них є якийсь пам'ятний день, не знаю.

Ну напевно досить, а то і так допис розрісся:) Добраніч, малята!